Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://bahadm.cg.gov.ua/old
back

Тіло і душу поклав за Батьківщину

18 червня 2015

Чорним вороном Бахмаччину облетіла сумна звістка. У п’ятницю, 12 червня, обірвалося молоде життя нашого земляка, вірного сина України із с. Курені Віктора Кеслера. 42­-річний чоловік був одним із тих, хто, не шкодуючи себе, боронив Батьківщину від російського агресора, але жорстока доля відміряла йому коротке життя.

Народився Віктор 14 травня 1973 року в селищі Красногорське Ташкентської області в Узбекистані. У 1985 році родина переїхала на батьківщину матері, в Україну. Закінчивши Борзнянську школу, юнак вступив до Конотопського професійно­технічного училища №4, де здобув професію столяра. Коли досяг призовного віку, в 1991 році пішов на службу до лав Збройних Сил України, яку проходив у танкових військах. Згодом працював за спеціальністю – був столярем. Підвищивши свої професійні здібності та маючи гарний авторитет, до мобілізації Віктор Кеслер трудився будівельником у Києві. У селі його знали як привітного, щирого, доброго та працьовитого чоловіка, який нікому не відмовляв у допомозі.

Мобілізували його у лютому 2015 року. Чоловік не шукав причин, аби уникнути служби. Мовляв, якщо щиро присягнув на вірність своєму народу та Україні, то повинен з честю виконувати свій громадянський обов’язок.

Спочатку проходив військову підготовку в 169-­му Навчальному центрі сухопутних військ України в Десні. Згодом відбув на схід, у зону антитерористичної операції, де був командиром танку 30­-ї окремої механізованої бригади м. Новоград­-Волинського. Він зарекомендував себе мужнім, серйозним та вмілим воїном, за що отримав повагу і шану побратимів. Перебуваючи в найгарячішій точці, наш захисник мужньо воював, але, на жаль, йому не вдалося витримати справжнє смертоносне пекло. Під час мінометного обстрілу Віктор Кеслер загинув разом із своїм напарником біля с. Луганське Донецької області.

17 червня у селі Курінь зібралося дуже багато людей, аби попрощатися та провести в останню дорогу відважного патріота своєї Батьківщини, який відстоював її територіальну цілісність. У жалобі та скорботі, тримаючи вінки та квіти, вони не стримуючи сліз тужили за своїм земляком. Серед них були голова райдержадміністрації Віктор Міщук, голова районної ради Іван Желіхівський, Курінський сільський голова Леонід Вдовенко, військовий комісар Бахмацького районного військового комісаріату Микола Кагітін, голова районного осередку УСВА (воїнів-­інтернаціоналістів) Валерій Колоша, рідні, близькі, сусіди, друзі, односельці, військові з навчального центру в Десні, представники політичних партій, громадських організацій, мешканці нашого та сусідніх районів.

До місцевого храму, де відспівували загиблого, велелюдна траурна процесія рушила центральною вулицею села. Дорогою все підходили й підходили згорьовані люди, щоб віддати шану своєму земляку. Здавалося, сама природа оплакувала Віктора, адже з самого ранку йшов рясний дощ. Незважаючи на негоду, школярі вишикувались у живий коридор і встеляли останню дорогу героя квітами.

Щирі співчуття родині загиблого військовослужбовця висловили Віктор Міщук, Леонід Вдовенко, Валерій Колоша. Під залпи салюту та щемну пісню «Пливе кача по Тисині» Віктора Кеслера поховали на Меморіалі Слави у центрі села Курінь.

Герої не вмирають. Вони будуть жити в нашій пам’яті вічно.

Світлана Кириленко,
кореспондент районної газети "Голос Присеймів’я"