Бахмацька РДА
Анонси












 


 

100-річчя державної служби України

Назад

З нагоди 100-річчя запровадження державної служби

20 червня, в день відкритих дверей, приурочений 100-річчю запровадження державної служби, до райдержадміністрації завітали учні з англомовного табору, який працює на базі  Бахмацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 5, з супроводжуючими вчителями - Наталією Смирновою, Світланою Іващенко та Тетяною Кривулею.

Мета відвідин – знайомство з місцевим органом виконавчої влади, роботою структурних підрозділів, зокрема, з основними напрямками діяльності секторів, відділів і управлінь райдержадміністрації. 
Молодь міста в стінах райдержадміністрації привітно зустріла голова райдержадміністрації Тетяна Неділько, яка і розпочала, так би мовити, екскурсію адмінприміщенням.

Очільниця району розповіла про специфіку роботи райдержадміністрації, поділилася з молоддю власним досвідом роботи, розповіла як розпочинала трудову діяльність та як їй давались перші відповідальні рішення. 

Далі учні відвідали робочі кабінети та поверхнево ознайомилися з роботою структурних підрозділів райдержадміністрації. У  свою чергу, працівники установи коротко охарактеризували суть своєї роботи, перерахували ряд завдань, над якими доводиться працювати. Особливу цікавість учнями міста проявлено до роботи сектору по роботі з персоналом та організаційної роботи, де планується робота всієї адміністрації;  зацікавило учнів, як оформлюються розпорядження та накази про відпустку.

Відвідавши загальний відділ, молодь дізналась, що відбувається зі всіма документами, які надходять до адміністрації, як вони реєструються, зберігаються та як розсилаються на виконання у відповідні підрозділи адміністрації.

Наступною локацією став сектор надання адміністративних послуг, де діти дізнались, які саме адміністративні послуги надаються, розглянули порядок подання документів на отримання  конкретної послуги.

Ознайомились учні з роботою фінансового управління райдержадміністрації, яке забезпечує реалізацію державної бюджетної політики. 

Наступною, не менш захоплюючою стала розповідь про роботу архівного відділу, водночас  школярі відвідали й архівосховище райдержадміністрації. Учні із задоволенням розглядали найстаріші екземпляри, які датуються 1943 роком.

У ході неформального спілкування діти розповідали про себе, було помітно, що для учнівської молоді, робота у райдержадміністрації видається цікавою та перспективною. Про це свідчить те, що вони дізнавались про можливість працевлаштування та необхідні для цього вимоги. 

На завершення зустрічі  Тетяна Неділько  вручила дітям подарунки, побажала молоді вже нині визначатися із вибором професії і по закінченню школи вступати до навчальних закладів, отримувати відповідну спеціальність,  і можливо,  пов‘язати своє життя з державною службою.

На згадку про спілкування зробили спільне фото.

Загальний відділ апарату райдержадміністрації

 

ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ - 100 РОКІВ

Інститут державної служби в її нинішньому розумінні (зі статусом державних службовців, уповноваженнями цих посадових осіб на здійснення функцій держави, а також отриманням ними заробітної плати з державного бюджету) з'явився 1918 року – за Гетьманату Павла Скоропадського, часів спроб у XX столітті побудови на теренах наших земель незалежної Української Держави. Від приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського 29 квітня 1918 року було запущено активні державотворчі процеси, прийнято та значною мірою впроваджено цілу низку системних законів, які вперше в історії України на законодавчому рівні закріпили основу інституту державної служби. Чільне місце тут посідає Постанова Ради Міністрів Української Держави про урочисту обітницю урядників і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі від 30 травня 1918 року.

Протягом червня 1918 р. урочисту обітницю в основному склали службовці органів державної влади, працівники судових установ, військові. Урочисті обітниці державних службовців цілком корелювалися із присягою громадян Української Держави: «Обіцяю та заприсягаюсь бути завжди вірним Українській Державі, як своїй Батьківщині, охороняти інтереси держави і всіма силами допомагати її славі та розцвіту, не жалкуючи навіть і життя свого».

При цьому присяга не була лише символом – вона була обов'язковою умовою набуття статусу державного службовця. Даний елемент суттєво вирізняє державну службу за часів Павла Скоропадського від урядової служби у відомствах доби Української Центральної Ради, яка просто у відповідному законі проголосила збереження всіх урядових відомств Російської імперії, що існували на українських землях, і всіх службовців у них.

Для організації ефективної праці апарату відомств важливу роль відігравала законодавчо оформлена посадово-кваліфікаційна ієрархія. Вона забезпечувала правове регулювання відносин держави з працівником, внутрішньовідомчі владні прерогативи і пріоритети, визначала такі соціальні аспекти, як оплата праці, пенсії, пільги тощо. Законом про нормальний розпис утримання службовців у центральних урядових установах цивільних відомств від 26 червня 1918 року встановлювалася система класів посад та  рангів пенсій урядовців, фактично — це аналог нинішніх категорій та рангів. Також глава Української Держави затвердив схему посадових окладів.

Закон про порядок призначення на урядову службу від 24 липня 1918 року визначав різні процедури призначення на посади, що залежали від їхньої «класи». Причому гетьманські призначення на вищі посади державних службовців (заступники міністрів, директори департаментів) мали попередньо узгоджуватися з Радою Міністрів.

З метою консолідації та розвитку історичної свідомості Українського народу, збереження національної пам’яті та належного відзначення і вшанування пам’ятних дат і ювілеїв постановою Верховної Ради України від 8 лютого 2018 року № 2287-VIII «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році» встановлено поряд з іншими пам’ятними датами і ювілеями урочисто відзначити на державному рівні 30 травня 2018 року 100 років з дня формування української державної служби – ухвалення Закону про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі.

Сім фактів про формування української держслужби:  

  • Усі службовці міністерств ділилися на 10 посадових класів. Перший – мав лише голова уряду, ІІ – міністри, ІІІ – їхні заступники, ІV – директори департаментів. І так аж до Х, який присвоювався практикантові. Цим законом встановлювалося й пенсійне забезпечення державних службовців. Пенсію першого рангу могли одержати прем’єр, міністри, їхні заступники. Загалом ранг пенсії відставав від посадового класу на 2-3 позиції. Найнижчим у міністерстві був сьомий пенсійний ранг.

  • Перший законодавчий акт щодо оплати праці державних службовців був ухвалений Радою Міністрів 7 травня 1918 р. і стосувався лише вищих посадових осіб держави: гетьмана, прем’єр-міністра, міністрів та їхніх заступників. Особисте утримання гетьмана визначили у 8 тис. крб. на місяць, а також 10 тис. крб. на представницькі витрати. Таким місячний оклад глави держави залишався аж до початку жовтня, коли Рада міністрів збільшила цю суму до 23 тис. крб. У травні також одноразово виділили 30 тис. крб для покриття видатків на початкове облаштування гетьмана.

  • За законом від 26 червня 1918 р., річні посадові оклади були переглянуті у бік збільшення: прем’єр – 30 тис., міністр – 24 тис., заступник – 18 тис., директор департаменту – 15 тис., віце-директор і радник міністра – 12 тис., начальник відділу – 10 тис. крб. Далі йшли урядовці різних розрядів із діапазоном окладів від 9 до 3 тис. крб. На найнижчому щаблі міністерської ієрархічної драбини знаходилася посада практиканта з окладом у 1800 крб.

  • Слід зазначити, що протягом майже всього функціонування Гетьманату посадові оклади службовців урядових установ не підвищувалися. Лише в умовах антигетьманського повстання 25 листопада Рада Міністрів встановила відсоткові надбавки до їхніх посадових окладів та одноразову допомогу з огляду на дорожнечу.

  • Урядовцям-професорам надавалася можливість вести викладацьку роботу у вищих навчальних закладах. 1 листопада було врегульоване питання переходу державних службовців з одного відомства до іншого. Спираючись на відповідну статтю Зводу законів Російської імперії, уряд дозволив такі переміщення за взаємної згоди відомств. На такій же підставі в стаж державної служби зараховувалася праця в урядових установах Російської імперії, а також українських – часів УНР.

  • Статус державних службовців мали й закордонні військово-санітарні комісії, які були направлені до Німеччини й Австро-Угорщини задля надання допомоги полоненим українським громадянам у справі повернення їх на батьківщину. Штат комісії налічував 10 осіб. Очолювати її мав військовий у званні полковника - V клас. Співробітники комісії – лікарі, фельдшери, перекладачі, діловоди мали – від VІІ до Х класу посад. Крім річної платні, передбачалися також видатки на канцелярські, господарські потреби, найм житла тощо.

  • Досить складним і диференційованим був  механізм визначення оплати проїзду та добових під час відряджень. Насамперед вона залежала від класу посади. Міністри та їх заступники користувалися безплатним проїздом. Керівникам відомств, крім того надавався окремий вагон. Розміри добових залежали від посади, відстані, міст перебування та їх розряду. Київ, Харків, Одеса були визначені як найдорожчі для проживання і для них встановлювалися окремі добові — від 50 до 10 крб.

За повідомленням Українського інституту національної пам’яті


2018 РІК - РІК 100-РІЧЧЯ ЗАПОЧАТКУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Своїм корінням державна служба України сягає доби княжої Русі й набуває свого розвитку за козацьких часів Богдана Хмельницького, коли паралельно з військовою структурою була розвинута ієрархія цивільних посад.

Як окремий інститут національної держави державна служба в її нинішньому розумінні (зі статусом державних службовців, урегульованим законом, з уповноваженнями цих посадових осіб на здійснення функцій держави, а також отриманням ними заробітної плати з державного бюджету) з'явилася 1918 року – за Гетьманату Павла Скоропадського, часів спроб у XX столітті побудови на теренах наших земель незалежної Української Держави.

На відміну від уряду Української Народної Республіки доби Центральної Ради 1917-1918 років, а також і Директорії 1918-1919 років, гетьман Павло Скоропадський уважав одним з головних своїх завдань створення професійної державної служби й зосереджував на ньому значні зусилля.

Саме з метою побудови державного апарату за часів Гетьманату в доповнення до основного закону, що отримав назву Законів про тимчасовий державний устрій, від 29 квітня 1918 року було прийнято та значною мірою впроваджено цілу низку системних законів, які вперше в історії України на законодавчому рівні закріпили основу інституту державної служби.

Чільне місце тут посідає Закон про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі від 30 травня 1918 року. Таким чином було закладено один з головних механізмів, що став невід'ємним атрибутом вступу на державну службу – складання присяги: «Урочисто обіцяю вірно служити державі українській, визнавати державну владу, виконувати її закони і всіма силами охороняти інтереси і добробут».

При цьому присяга не була лише символом – вона була обов'язковою умовою набуття статусу державного службовця. Даний елемент суттєво вирізняє державну службу за часів Скоропадського, зокрема, від урядової служби у відомствах доби Центральної Ради, яка просто у відповідному законі проголосила збереження всіх урядових відомств Російської імперії, що існували на українських землях, і всіх службовців у них.

Формування саме національної урядової машини, і створювана на той час урядова служба мала суттєві елементи демократії, базуючись на кращих традиціях українського козацтва.

Іншим документом, таким як Закон про нормальний розпис утримання службовців в центральних урядових установах цивільних відомств від 26 червня 1918 року, в Українській Державі було фактично запроваджено аналог нинішньої системи категорій посад і рангів державних службовців, а саме систему класів посад і рангів пенсії урядовців, а також схему посадових окладів. Вже тодізаробітна плата державних службовців установлювалася законом (що відповідає європейським адміністративним традиціям). Закон про порядок призначення на урядову службу, ухвалений гетьманом 24 липня 1918 року і та система державної служби, як свідчать положення закону, в чомусь нагадує нинішню: порядок призначення урядовця залежав від класу посади, причому кандидатури для призначення гетьманом на вищі посади державних службовців (заступники міністрів, директори департаментів) попередньо узгоджувалися з Радою міністрів.

Назад



09 Липня 2018 16:31
26 Червня 2018 12:15
13 Червня 2018 10:19
11 Червня 2018 16:00
06 Червня 2018 14:05

Яку другу іноземну мову ви б вибрали при навчанні в школі?