Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://bahadm.cg.gov.ua/old

30 липня 2018

 

МаскиШоуСтоп

Пам’ятка для стягувача

Пам’ятка для боржника

Не знаєш, як вирішити спір

Стоп насильство

Всеукраїнський тиждень права

 

     10 грудня – Міжнародний день прав людини

Декларація прав людини стала першим світовим документом, який сформулював положення про права людини.

У далекому 1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала усім державам святкувати 10 грудня як День прав людини, бо саме в цей день в 1948 році цією ж організацією було прийнято Загальну декларацію прав людини.

У цьому документі задекларовано наступні принципи: рівність людей:

- усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, - - кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо;

- право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість;

- заборона рабства й работоргівлі;

- заборона катувань або жорстокого поводження;

- право кожного на правосуб’єктність;

- рівність усіх перед законом; право на звернення до суду;

- заборона самовільних арештів;

- презумпція невинності та заборона зворотної сили карного закону;

- право на свободу пересувань та вибір місця мешкання;

- право на громадянство; право на шлюб; право володіти майном;

- право на свободу переконань; право на мирні збори;

- право на участь в управлінні громадськими та державними справами;

- право на працю тощо.

Загальна декларація прав людини є видатним документом в історії людства. Цим документом закріплено, що права людини – невід’ємний елемент людської особистості і людського буття. Процес формування прав людини пройшов довгий шлях свого розвитку, тісно пов'язаний з історією розвитку суспільства. Загальною декларацією прав людини започатковано процес створення системи міжнародних стандартів у галузі прав людини, набуття ними універсального характеру.

Уривок з виступу Генерального секретаря ООН: "Освіта в галузі прав людини — це значно більше, ніж просто урок в школі або тема дня; це процес ознайомлення людей з механізмами, які їм необхідні для того, щоб жити в умовах безпеки та з почуттям гідності. У цей Міжнародний день прав людини давайте докладемо спільних зусиль по формуванню та вихованню в майбутніх поколіннях культури прав людини, сприяння торжества свободи, зміцненню безпеки та миру у всіх країнах»".

В останнє десятиліття День прав людини проходить кожен рік під певним гаслом, серед яких: «Людська гідність та справедливість для всіх нас», «Недискримінація», «Правозахисники в усьому світі, що борються за викорінення дискримінації», «Вшановуємо права людини!», «Мій голос має значення», «20 років боротьби за ваші права», «Права людини 365 днів в році», «Борись за чиїсь права сьогодні!» та інші.

 

Консультує Міністр юстиції Павло Петренко

Мій чоловік, коли вип’є, піднімає на мене руку. Спершу думала, що цього більше не повториться, але за останній рік він мене бив мало не щомісяця. Що мені робити?

Ольга

Перш за все, хочу порадити Вам і всім громадянам, які зазнають насильства, в жодному разі не мовчати. Агресор не одумається і не втихомириться. Чим довше ви мовчите про проблему, тим більше насильник переконується у своїй безкарності, й тим більше у нього розв’язуються руки.

Історично склалося, що цю проблему в нас намагалися замовчувати, адже не хотіли «виносити сміття з хати». За даними Міністерства внутрішніх справ, упродовж 2017 року до поліції надійшло понад 110 тисяч заяв та повідомлень про домашнє насильство. І це при тому, що за статистикою усього лише 10-15% постраждалих від домашнього насильства звертаються за допомогою. Тому можна лише уявити, скільки реально жінок страждають від побоїв. Більше того, за експертними оцінками, щороку понад 600 жінок в Україні гинуть через такого роду знущання.

Що зробило Міністерство юстиції для посилення відповідальності агресора?

Ми не могли залишати цю проблему в тому стані, в якому вона перебувала роками. Тому разом з народними депутатами було розроблено й прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Він деталізує види насильства, визначаючи фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Окрім цього, було внесено зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, які запровадили кримінальну відповідальність за домашнє насильство в будь-яких його проявах.

Якого покарання слід очікувати тим, хто вчиняє домашнє насильство?

Стосовно кривдника може бути винесено терміновий заборонний припис, який зобов’язує залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи терміном до 10 днів.

Інші можливі механізми захисту від домашнього насильства – обмежувальний припис, взяття на профілактичний облік та проведення профілактичної роботи, а також направлення для проходження програми для кривдників. Ці заходи забороняють кривдникові мешкати з постраждалою особою в одному приміщенні та будь-яким чином взаємодіяти з нею на термін до 6 місяців.

Якщо дії правопорушника будуть кваліфіковані як адміністративне правопорушення, то йому на перший раз загрожує штраф від 170-340 грн, громадські роботи від 30 до 40 годин або ж адміністративний арешт на строк до 7 діб. У разі вчинення тих самих дій протягом року штраф може сягнути 680 грн, тривалість громадських робіт збільшення 60 годин, а адміністративний арешт становитиме вже 15 діб.

Також за домашнє насильство передбачена кримінальна відповідальність. У цьому випадку санкції значно суворіші, з тюремним ув’язненням. Зокрема, особі може бути присуджено громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на строк до 6 місяців, обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 2 років. Але дані норми почнуть діяти з 11 січня 2019 року.

Куди звертатися громадянам, які постраждали від домашнього насильства?

Постраждалі від домашнього насильства можуть звернутися до:

  • уповноважених підрозділів органів поліції,
  • загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб,
  • служби у справах дітей за місцем свого проживання,
  • скористатися послугами адвокатів нашої системи безоплатної правової допомоги.

Куди звертатися за більш детальними консультаціями та роз’ясненнями?

Якщо у вас виникнуть питання з цього приводу - телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах всієї України. Там ви зможете отримати консультацію і правовий захист.

04 грудня 2018 року

10 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Загальна декларація прав людини є видатним документом в історії людства. Цим документом закріплено, що права людини – невід’ємний елемент людської особистості і людського буття. Процес формування прав людини пройшов довгий шлях свого розвитку, тісно пов'язаний з історією розвитку суспільства. Загальною декларацією прав людини започатковано процес створення системи міжнародних стандартів у галузі прав людини, набуття ними універсального характеру.

До створення цього універсального документу не існувало ефективного та дієвого механізму захисту основоположних і невід’ємних прав людини. Особливо гострим стало питання захисту прав людини після Другої світової війни. Увесь світ тоді об’єднався заради однієї спільної мети – створення єдиної міжнародної системи захисту прав людини.

У Преамбулі Загальної декларації прав людини Генеральна Асамблея зазначила, що «проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією».

Ще одним міжнародним актом, покликаним гарантувати захист прав людини, є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Україна, будучи державою-членом Ради Європи, 17 липня 1997 року ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї. Згідно преамбули Конвенції вона має на меті забезпечити загальне та ефективне визнання прав людини, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН у Загальній декларації прав людини.

Конвенція не лише спрямована на захист широкого спектра громадянських та політичних прав, а запровадила ефективний механізм забезпечення прав особи, що зокрема передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав.

Сьогодні Україна, як і весь світ, стикнулась із особливою жорстокістю та неповагою до прав людини. Окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, порушення прав людини цією державою на тимчасово окупованій території України Автономної Республіки Крим, агресія Російської Федерації на сході України, численні терористичні акти та військові конфлікти по всьому світу свідчать про неспроможність як окремих держав, так і світової спільноти забезпечити на належному рівні захист прав людини і основоположних свобод. Тому як ніколи суспільство має згуртуватись для досягнення спільної мети – захисту прав людини та створення  сприятливих та безпечних умов життя в усьому світі.

03 грудня 2018 року

Міжнародний день прав людини

10 грудня святкують Міжнародний день прав людини, який було засноване 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
Двома роками раніше ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини, яка стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини.

Головна мета Міжнародного дня прав людини – торжество в усьому світі понять свободи, безпеки й чесності людей по відношенню одне до одного. Сьогодні серед основних заходів, присвячених цьому дню, можна назвати засідання круглих столів, міжнародні конференції з питань дотримання прав людини, покази телевізійних програм відповідної тематики.
Засновники Міжнародного дня прав людини висловлювалися за розширення прав людини, активну пропаганду ідей рівноправності, соціальної відповідальності та взаємодопомоги.

У Міжнародний день прав людини зазвичай згадують про механізми досягнення безпеки в суспільстві й зусиллях світового співтовариства щодо виховання підростаючих поколінь у дусі дотримання прав людини.

У Загальній декларації прав людини задекларовано наступні принципи: рівність людей: усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо;

- право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість;

- заборона рабства и торгівлі людьми; заборона катувань або жорстокого поводження;

- право кожного на правосуб’єктність;

- рівність усіх перед законом;

- право на звернення до суду;

- заборона самовільних арештів;

- презумпція невинності та заборона зворотної сили карного закону;

- право на свободу пересувань та вибір місця мешкання; право на громадянство;

 - право на шлюб;

 - право володіти майном;

 - право на свободу переконань;

 - право на мирні збори;

 - право на участь в управлінні громадськими та державними справами;

 - право на працю тощо.

Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 р. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 р. – Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 р. – Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 р. – пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини – Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав людини.

Від 1950 року, цього дня у світі й відзначаючи Міжнародний День прав людини, проводиться пленарне засідання ООН і всесвітня організація відзначає тих, хто зробив вагомий внесок у захист людських прав і свобод, а Норвезькій Нобелівський комітет в Осло вручає 10 грудня Нобелівську нагороду миру. У навчальних закладах, як правило, проводяться різноманітні заходи – тематичні бесіди, уроки, тижні права, конкурси та вікторини на знання прав людини.

 

Світлана Швед, завідувач юридичного сектору

апарату райдержадміністрації

 

Консультує Міністр юстиції Павло Петренко

Доброго дня, пане Міністре! Скажіть, чи це правда, що з 1 грудня розмір аліментів збільшиться?

Соня Гук

Хочу поінформувати шановну читачку, що на початку липня ми домоглися прийняття другого пакету законів у рамках проекту Уряду та Мін’юсту #ЧужихДітейНеБуває. Новації цих законів покликані захистити економічні права найменших українців та убезпечити їх від можливого економічного насильства з боку дорослих.

Серед іншого ми прописали й норму, яка стосується підвищення мінімального розміру аліментів на одну дитину. Ця норма, як й інші положення пакету законів, почала діяти 28 серпня.

Який розмір аліментів запроваджується цим Законом?

Відповідно до прийнятих змін, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак ця сума може бути присуджена лише в тому випадку, коли у батька чи матері, які проживають окремо, не вистачає коштів для того, щоб платити більші аліменти.

Натомість, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину прирівнюється до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З 28 серпня це стало:

  1. 1559 грн для дитини до 6 років,
  2. 1944 грн для дітей від 6 до 18 років.

З 1 грудня планується підняття відповідних сум до:

  1. 1626 грн для дітей менше 6 років,
  2. 2027 грн для дітей 6 років і старших.

Яким чином здійснюватиметься контроль за цільовим витрачанням аліментів?

Одне з важливих питань, які нам задавали як представники громадськості, так і депутати перед прийняттям другого пакету законів, стосувалося посилення контролю за використанням коштів. Адже багато хто побоювався, що сплачені аліменти можуть використовуватися не на потреби дитини.

Хочу наголосити, що орган опіки та піклування проводитиме регулярні інспекції батьків, з якими живуть діти і які, відповідно, отримують аліменти. Порядок та періодичність таких інспекцій визначатиметься Мінсоцполітики.

Окрім того, за заявою платника аліментів, який не має заборгованості зі сплати аліментів, інспекції можуть проводитися позапланово, але не більше за один раз на три місяці.

Також у законі ми передбачили санкції до того з батьків, котрий витрачає отримані кошти не на потреби дитини, зокрема, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Де можна отримати детальнішу консультацію по кожному конкретному випадку?

Для того, щоб отримати більш детальні консультації чи роз’яснення, слід звернутися до одного з наших центрів чи бюро безоплатної правової допомоги. Дізнатися, де розташовано найближчий з них можна на сайті http://legalaid.gov.ua/ua/ або за телефоном гарячої лінії: 0(800)213-103.

22.11.2018

Основні права і свободи людини і громадянина закріплені в

 Конституції України та не є вичерпними

Права людини - це гарантована законом міра свободи особи та її можливість вільно діяти, самостійно обирати вид і міру власної поведінки з метою задоволення матеріальних і духовних потреб через користування надбаннями та благами суспільства і держави у межах, визначених національним і міжнародним законодавством. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності органів державної влади та держави загалом. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. 

Закріплення обов'язків у конституційному законодавстві тісно пов'язано з закріпленням прав і свобод, є складовою частиною правового статусу особи. В основі Конституції України лежить ліберальна концепція прав людини, яка передбачає максимум прав і свобод та мінімум обов'язків. Сумлінне виконання громадянами своїх обов'язків створює умови, які необхідні для реалізації прав і свобод.

Конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина - це об'єктивні умови і засоби, які забезпечують фактичну реалізацію та всебічну охорону прав і свобод особи. Також існує міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема Європейський суд з прав людини, Верховний комісар ООН із заохочення захисту прав і свобод людини, Комісія з прав людини ООН та ін. Отже, гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина забезпечуються і надаються як національним, так і міжнародним законодавством.

Жодна людина не може існувати як повноправний член суспільства без належних їй прав, свобод та обов'язків. Основні права і свободи людини і громадянина закріплені в Конституції України. При цьому, конституційні права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що мають природний характер і належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними та непорушними. Згідно з конституційним принципом невідчужуваності прав і свобод людини держава не наділяє людину правами і свободами, вона може лише регулювати їх здійснення і встановлювати необхідні гарантії.

Світлана Швед, завідувач юридичного сектору

апарату райдержадміністрації

 

Консультує Міністр юстиції Павло Петренко

Вітаю Вас пане Міністре! Поясність, будь ласка, чи зможуть ті, хто ще не отримав субсидію її отримати і у кого мають право її забрати.

Роман Дергач

Що таке субсидія?

Житлова субсидія надається: на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, житлово-комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив; на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Житлова субсидія на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли домогосподарство не отримує комунальну послугу з постачання теплової енергії для централізованого опалення (теплопостачання) та не використовує природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення.

Якщо для опалення житлового приміщення (будинку) одночасно використовується теплова енергія та/або природний газ, та/або електрична енергія, соціальні нормативи для опалення (теплопостачання) приміщення (будинку) під час розрахунку житлової субсидії застосовуються тільки на одну комунальну послугу.

Хто має право на субсидію?

Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках):

  • Один із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).
  • Один із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.
  • Індивідуальні забудовники, будинки яких не прийняті в експлуатацію у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.
  • Неповнолітні, які залишились без батьківської опіки за заявою опікуна (піклувальника).

Куди звернутися, щоб отримати субсидію?

Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.

Які умови призначення субсидії?

Житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.

Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім’ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені).

У разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства.

За рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються.

Рішення комісії приймаються на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Які документи потрібні для отримання субсидії?

  • Заява про призначення житлової субсидії та декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.
  • Довідки про доходи (у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у Державній фіскальній службі, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру).
  • Договір найму (оренди) житла (за наявності).

Документи можуть бути надані поштою, у електронній формі через сайт Мінсоцполітики (https://subsidii.mlsp.gov.ua/), особисто.

Чи довго чекати відповіді, і як довго діє субсидія?

Рішення про призначення субсидії, відмову або подання документів на розгляд комісії приймається протягом 10 днів після подання заяви та отримання відомостей щодо доходів заявника, складу зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб, забезпеченості громадян житловою площею та комунальними послугами тощо.

Субсидія призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, і розраховується:

  • на неопалювальний сезон – з 1 травня по 30 вересня;
  • на опалювальний сезон – з 1 жовтня по 30 квітня.

В яких випадках надання субсидії можуть припинити?

  • За поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об’єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли:

домогосподарству припинено надання житлово-комунальної послуги (послуг) внаслідок того, що громадянин має заборгованість із сплати обов’язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги, встановлену йому під час призначення житлової субсидії і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день припинення надання такої послуги (послуг);

громадянин має заборгованість із сплати обов'язкової частки платежу за внесками за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також за житлово-комунальні послуги, обов'язкової частки внеску/платежу на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, встановлену йому під час призначення житлової субсидії і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день внесення подання об'єднанням;

у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії;

громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 16 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення;

під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства державним соціальним інспектором виявлено ознаки порушення норм законодавства щодо призначення житлової субсидії, які вплинули на право призначення житлової субсидії або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії.

  • За рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у разі, коли:

виникли обставини, що унеможливлюють надання житлової субсидії, зокрема у разі переїзду домогосподарства в інше житлове приміщення (будинок), іншу місцевість, у разі смерті одинокої особи;

громадянин, якому призначено житлову субсидію, звернувся із заявою про припинення її надання.

Поновлення надання житлової субсидії протягом сезону її призначення можливе з місяця, наступного за місяцем, в якому надійшло повідомлення про відновлення надання житлово-комунальної послуги (послуг), сплату заборгованості за житлово-комунальну послугу (послуги), оплату витрат на управління багатоквартирним будинком.

Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію?

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту, є Міністерство соціальної політики України.

Міністерство соціальної політики України знаходиться за адресою: вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601.

Окрім того, необхідну консультація Ви можете отримати за телефоном гарячої лінії системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.

 

Право на свободу пересування

Право на свободу пересування має первинне закріплення у ст. 33 Конституції України, ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Право на свободу пересування означає можливість фізичної особи:

а) вільно пересуватись по території України (після 14 років) у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

б) вільно виїхати за її межі і безперешкодно повернутись до України (після 16 років);

в) вільно визначати місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Правом на вільне пересування по території України наділена фізична особа, яка досягла 14 років. Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Право на вільне пересування по території України може бути обмежене, наступних випадках:

- у прикордонній смузі;

- на територіях військових об’єктів;

- у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;

- на приватних земельних ділянках;

- на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;

- на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності;

- на тимчасово окупованих територіях.

Окрім цього, свобода пересування обмежується щодо:

- осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов’язані з обмеженням або позбавленням волі;

- осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;

- осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, яким заборонено виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом;

- осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;

- осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України;

- осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань;

- іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового (ст. 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Правом на вільний самостійний виїзд за межі України має фізична особа, яка досягла 16 років. Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

 

Захист прав людини

Права людини й громадянина закріплені в Конституції України, їх широта, реальність, гарантованість виражають не тільки фактичний та юридичний статус особи у суспільстві, а й суть діючої в країні демократії, соціальні можливості, закладені в самому суспільному ладі.

Частина 2 статті 3 Конституції України зазначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов\'язком держави. 

Зокрема, стаття 55 Конституції України передбачає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Так, основними формами захисту прав особи є:

1) захист прав органами публічної влади;

2) захист прав громадян громадськими об\'єднаннями;

3) самозахист прав людиною, що включає в себе:

- звернення в державні органи та органи місцевого самоврядування;

- оскарження дій (бездіяльності) посадових осіб, що порушують права громадян;

- звернення в засоби масової інформації та правозахисні організації, громадські об\'єднання;

- звернення в міжнародні органи із захисту прав людини.

Тобто у разі порушення своїх прав, особа може звернутися за їх захистом до судових органів, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інших органів влади та їх посадових осіб, а також різного роду громадських об’єднань, які займаються захистом прав та інтересів людини. Крім того, одним з найважливіших досягнень в міжнародному регулюванні прав людини є заснування та функціонування міждержавного механізму їх захисту. 

Права людини і громадянина в Україні можуть обмежуватись тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією і з метою:

- врятування життя людей та майна;

- запобігання злочинові чи його припинення;

- забезпечення інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, економічного добробуту;

- забезпечення охорони здоров\'я і моральності населення, захисту репутації або прав і свобод інших людей;

- запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

Пряме ж втручання державної влади у реалізацію своїх прав особою можливе лише за умови, якщо таке втручання буде закріплене на законодавчому рівні, відповідати положенням Основного Закону та юридично обґрунтованим. При цьому кожен сам повинен мати право обирати спосіб захисту своїх порушених прав, незалежно від віку, статі, раси, релігійних переконань, місця проживання.

Як свідчить історія, всі існуючі права людини, що закріплені в міжнародних документах, конституціях, законодавстві є вистражданими та відвойованими людством. Тому захист прав людини та громадянина має бути пріоритетом діяльності правової, демократичної, суверенної держави.

 

                                                                                              Світлана Швед         

                                                                           завідувач юридичного сектору  

                                                                           апарату райдержадміністрації

 


 

Права жінок в Україні як об'єкт правового захисту

Чинне законодавство України де-юре гарантує жінкам та чоловікам рівні права. Згідно з частиною третьою статті 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок; встановленням пенсійних пільг і таке інше. 
Ці положення відповідають міжнародній Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., до якої нарівні з більш ніж ста країнами приєдналась і Україна. Принцип рівних прав чоловіків та жінок закріплено не лише в Конституції України, а й в інших законодавчих актах:  Сімейному кодексі України, Кодексі законів про працю України, Кримінальному, Кримінально-процесуальному, Цивільному, про адміністративні правопорушенняЗаконах України «Про зайнятість населення», «Про відпустки» та «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Кодекс законів про працю України містить розділ статей присвячений правам жінки (ст. 174-186).

Низка статей Кодексу законів про працю України стоїть на захисті прав жінки (ст. 42 - переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; ст. 55 - заборона роботи в нічний час; ст. 56 - неповний робочий час;  ст. 63 - заборона залучення до надурочних робіт; ст. 74 - щорічні відпустки; ст. 75 -  тривалість щорічної основної відпустки; ст. 76 -щорічні додаткові відпустки та їх тривалість.

В Україні жінки становлять більшість виборців (54%). Поступово утверджуються демократичні принципи ставлення до жінок. Сучасні жінки отримали більше можливостей включатися в громадську діяльність, будувати свою кар'єру, все більше включаються у комерційну і державно-політичну діяльність.

                                                                                              Світлана Швед, завідувач юридичного сектору  

апарату райдержадміністрації

 


Кожен громадянин України має право на захист прав споживачів

Стаття 5 Закону України «Про захист прав споживачів» говорить, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Захист прав споживачів у сфері безпечності та якості харчових продуктів, інформування про їх властивості, у тому числі маркування, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів.

Кожен громадянин має право на захист прав споживачів у суді (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність передбачену статтею 23 Законом України «Про захист прав споживачів».

Світлана Швед, завідувач юридичного сектору

апарату райдержадміністрації

 

БАТЬКІВСТВО ПОВИННО БУТИ ВІДПОВІДАЛЬНИМ

Разом із статусом батьківства громадяни, які народжують дітей, набувають як права, так і обов'язки та відповідальність за виховання та розвиток дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України на батьків покладається виконання таких обов'язків:

1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Сім'я є найважливішою ланкою у вихованні дітей. Саме на сім'ю покладені не лише функції відтворення та продовження роду, в ній ще закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості, відбувається передача нащадками духовних цінностей, життєвого досвіду, трудових навичок, національних особливостей.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Тому батьки повинні дотримуватись правил батьківської поведінки:

-  у стосунках з дитиною необхідно спиратися на позитивні якості особистості;

- показувати власний приклад позитивної поведінки, не допускати розходження між словами і власними діями, «Роби, як я», а не «Роби, як я кажу»;

- давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а її поведінці;

-  навіювати дитині позитивне;

- жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого;

- не жити замість дитини, але бути поруч для допомоги їй у разі необхідності.

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані, згідно зі ст. 59 Сімейного кодексу України:

-  постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

-  поважати гідність дитини, виховувати  працелюбність,  почуття доброти,   милосердя,   шанобливе  ставлення  до  державної  мови, регіональних  мов  або мов меншин, інших мов і рідної мови, сім'ї, старших  за віком, до народних традицій та звичаїв;

- сприяти  здобуттю  дітьми освіти  у  навчальних закладах або забезпечувати  повноцінну  домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

-  виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.  

Стаття 164 Сімейного кодексу України містить перелік, згідно якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він:
1). не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2). ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3). жорстоко поводяться з дитиною;

4). є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5). вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6). засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

За злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків несуть відповідальність передбачену Кодексом про адміністративні правопорушення України та Кримінальним кодексом України.

Порушення батьками вищезгаданих статей Законів та Кодексів України призводить до соціального сирітства. Діти стають сиротами при живих батьках, які ставлять власні потреби, алкоголь та вподобання вище за добробут рідних дітей. 

Отож, не потрібно забувати батькам, що відповідальне батьківство – щастя дитини сьогодні та разом з тим, перспектива зігрітої, доглянутої старості батьків у майбутньому.

Батьки, пам'ятайте, що «З чим увійде дитина до дорослого світу – позначиться і на її житті і на Вашому!».

                                                                                                                                                Світлана Швед 

                                                                            завідувач юридичного сектору

                                                                            апарату райдержадміністрації