Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://bahadm.cg.gov.ua/old
back

Історія створення Бахмацького району

05 березня 2018

Після приходу до влади більшовиків розпочалася адміністративно-територіальна реформа. На XII з`їзді РКП (б) Російської комуністичної партії більшовиків було розглянуте питання про районування країни.

На виконання рішень партії 7 березня 1923 року Президія ВУЦВК видає постанову про адміністративно-територіальний поділ ряду областей, у тому числі й Чернігівської, по якому стара система районування (волость-уїзд-губернія) замінялася новою (район-округ-губернія). Із 2-3 уїздів створювався округ, а із декількох волостей - район. Район став основним адміністративно-господарським ланцюгом у системі радянського будівництва. 

У Чернігівській губернії замість 12 уїздів стало 5 округів, а замість 133 волостей - 58 районів. Одним із районів був Бахмацький.

На ХVІ з`їді ВКП (б) наголошувалося на необхідності укріплення сільських рад і перетворення районів у вузлові пункти практичного використання політики партії на селі. 2 вересня 1930 року ВУЦВК прийняв постанову «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему керівництва», за якою адміністративно-територіальний поділ УРСР на округи відмінявся. З 15 вересня 1930 року на території України утворилося 503 окремих адміністративних одиниць. По Чернігівському округу 15 вересня 1930 року було ліквідовано 4 райони. Серед них Плисківський, з віднесенням його території до складу Бахмацького району Конотопського округу.

3 лютого 1931 року була видана постанова ВУЦВК і Ради народних комісарів УРСР «Про реорганізацію районів УРСР», за якою на території України розформовувалося 119 районів. Так до Бахмацького району приєднався Батуринський район. З метою покращення керівництва районами 15 жовтня 1932 року постановою ВУЦВК була створена, за рахунок розукрупнення Київської та Харківської областей, Чернігівська область. До її складу відійшло 36 районів: 29 районів із Київської області і 7 - із Харківської.

Така трьохступенева система керівництва (район-область-центр) збереглася й до теперішнього часу. У січні-лютому 1935 року ряд районів України були розукрупнені й за рахунок їхніх територій були створені нові райони. На території Чернігівської області було створено 20 нових районів і загальна кількість їх стала 56.

Так був знову створений Батуринський район за рахунок розукрупнення Бахмацького, Борзнянського й Конотопського районів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 року до утвореної Сумської області відійшло 17 районів Чернігівської області. У складі Чернігівської області залишилося 39 районів.

Такий адміністративно-територіальний поділ (область - 39 районів) існував до 1958 року включно. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 листопада 1960 року було ліквідовано ряд районів, у тому числі Батуринський з передачею його території Бахмацькому, Борзнянському й Коропському районам.

30 грудня 1962 року було ліквідовано ще 14 районів, у тому числі: Борзнянський, з передачею його території Бахмацькому й Ніжинському районам; Коропський, з передачею його території Бахмацькому, Менському, Новгород-Сіверському районам.

Таким чином, Чернігівська область на 1 січня 1963 року мала лише 12 районів: Бахмацький, Бобровицький, Ічнянський, Козелецький, Менський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Прилуцький, Ріпкинський, Семенівський, Чернігівський, Щорський.

У 70-х роках було проведено адміністративно-територіальну реформу, згідно з якою було відтворено колишні райони області, й територія Бахмацького району зазнала суттєвих змін.

Так, при відтворенні Коропського і Борзнянського районів частина території нашого району була передана їм. А при розукрупненні Ічнянського району частину Дмитрівського (ліквідований в 1962 році) було передано до складу Бахмацького району.

За весь цей період районним центром було й залишається місто Бахмач.

На сьогоднішній час у Чернігівській області нараховується 22 райони, один з яких - Бахмацький. Територія його становить 1487,73 квадратних кілометрів, це 10-11 місце серед районів області.

Інформація наведена за даними Державної архівної служби України (Укрдержархів)