Бахмацька районна державна адміністрація Бахмацька РДА Чернігівської області

Тарас Григорович Шевченко! Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Бальзак і Гюго, чия мистецька спадщина стала надбанням усього людства.

Павло Арсенович Грабовський говорив про Шевченка:

«Говорячи про життя Шевченка, ми впевнені, що одна згадка про подібних людей спроможна підняти і облагородити нашу душу, хоча б на мить відірвати нас від життєвих дрібниць і понести в заманливі простори ідеалу.»

Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини.

Найціннішим пам'ятником нашому Тарасові є і лишиться навіки — всенародна вдячність і любов. Вона в тому, що його образ, руками народних майстринь, вишивається на українських рушниках, які вивішували поряд iз іконами. А на покуті ж лежав незмінно «Кобзар» Тараса Шевченка. Він живе в народних думах та переказах і досі. Тож нехай живе він на всі подальші часи у свідомості народу як вічна пам'ять і гордість за Великого сина нашого народу.

Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря безсмертний. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертні могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, самовіддана любов його до своєї батьківщини, до свого народу.

У 1843 р. великий український поет та художник Тарас Шевченко був у с. Григорівка. У цей час село належало нащадку гетьманського роду - Петру Скоропадському. Прикорень від дуба, під яким Кобзар писав вірші, на території лікарні встановлено Меморіальну дошку, автор О. В. Шестопал, 1959 р., а 1964 - пам'ятник. Також, при в'їзді в місто Батурин, у 1861р. було встановлено Пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», у 1991 р. Каплиця з дерева (заміна 2010 р.).